Среда, 18.10.2017, 03:04
Приветствую Вас Гость | RSS
[ Новые сообщения · Участники · Правила форума · Поиск · RSS ]
Страница 1 из 11
Модератор форума: Agronom 
Форум поселка » форум » Охота и рыбалка » ФАЛЬКОНЕРСТВО (Все, все, все!)
ФАЛЬКОНЕРСТВО
AgronomДата: Воскресенье, 27.12.2009, 21:52 | Сообщение # 1
Лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 47
Награды: 2
Репутация: 2
Замечания: 0%
Статус: нет на сайте
Маю непереборне бажання відродити це неймовірне, захоплююче, фантастичне, благородне і навіть трохи казкове полюванн! Може знайдуться прихильники, чи то пак - знавці! Разом буде легше!

Те, що тебе не вбило - зробило тебе сильнішим! Але воно обов"язково спробує знову...
 
AgronomДата: Воскресенье, 27.12.2009, 23:59 | Сообщение # 2
Лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 47
Награды: 2
Репутация: 2
Замечания: 0%
Статус: нет на сайте
Хто ще незнає, Фальконерство ще називається "Соколиними ловами" Хоча тут беруть участь будь-які хижі птахи.
Для "затравки" публікую статтю, відомого українського фальконера.

Стрімкий політ яструба.
Справжніх соколярів турбує лише одне – щоб випала вільна та ясна годинка для полювання.
Щоб зустрітися одразу кільком товаришам по соколиним ловам випадає дуже рідко. Завжди щось заважає, або хтось із друзів зайнятий. Але цього разу, як на замовлення, зійшлись нарешті друзі, об’єднані однією, але щирою любов’ю до ловецьких птахів та полювання з ними.
У кожного з них на шкіряній рукавиці сидить яструб. Найстарший за віком птах у Євгена. Це торішня самка середніх розмірів. У Тараса – молодий, невеличкий, але напрочуд в’юнкий самець. А у Віталія красива, велика молода самка цього року, але яку вже випробували у ловах. Вона вже встигла впіймати досить дичини, щоб вважатися здобутливим, перспективним птахом. Сьогодні, власне, надія саме на неї. Від неї чекають що вона покаже свої кращі мисливські якості, а ми – побачимо на власні очі вдалі напуски і порадіємо за її господаря.
Щоб жити й полювати з гордим птахом, затятих міських соколярів не зупиняють – ні малі розміри помешкання, ні робота, ні інші обставини, які вирішальною мірою впливають на їх побут. Кожен з моїх товаришів-соколярів влаштував своє життя таким чином, щоб ніщо й ніхто не заважали всепоглинаючій пристрасті до споконвічної справи справжніх чоловіків – полювання у парі з крилатим товаришем.
Євген працює водієм вантажного мікроавтобуса, у салоні якого разом з собою щоденно возить свою яструбиху.
Віталій працює охоронцем кожну третю добу, - все інше забирає його пристрасть без останку. Всі заміські поля з лісосмугами він знає як свої п'ять пальців. Його птах - його гордість. Всі яструби, котрих він мав, були виношені особливим чином. Його старший брат Анатолій володіє таємницею виношування яструбів, які парять над головою господаря і атакують дичину з-за спини ковзаючим, напівпіке з колосальним прискоренням. Він йому і допомагає видресирувати птаха у такий спосіб, щоб полювати з ним було зручно і красиво.
За звичайною, класичною схемою, яструб зривається з руки після того як лягавий пес зробив стійку, отримав команду "аванс" та спужав птаха на зліт. У цьому випадку яструб ловить дичину навздогін;
При вмінні у результаті виноски "поставити птаха на коло" - соколяр може виконувати роль витоптувача дичини і насолоджуватись моментом, коли з під його ніг випорхне куріпка, а на неї за кільканадцять метрів зверху як блискавиця падає яструб і хапає її ззаду гострими як криця кігтями. Полювання з яструбом, що парує над головою соколяра - напрочуд захоплююче видовище.
Тарас - працює де прийдеться і надто тим не переймається, хоча має трьох дітей. Один з них - кмітливий хлопчина років десяти йде тихо трохи позаду за нами. Він змалку звик до полювань і поводиться відповідно, як професіонал.
Від найдавніших часів людині вдавалося реалізувати майже всі свої фантазії – вона все у світі збагнула, до всього дотяглась її владна рука. От тільки в небо сягнути без пристосувань та складних механізмів вона не змогла! Але й тут стала у нагоді її буйна уява. Вона покликала собі на допомогу птаха. І пернатому нічого не лишилось, як допомагати двоногому, але безкрилому створінню, яке хитро й уперто набивалось у друзі.
Людина завжди хотіла довести сама собі, що вона є цар природи. Насправді ж вона лише дуже схожа на кмітливу мавпу, якій шляхом не дуже чесних маніпуляцій часто вдається досягати бажаного результату. З ловецьким птахом сталося так само - якщо потрапив людині до рук – маєш служити! Іншого не дано.
Птах красивий і гордий. Саме тому прагматична людина обрала його собі за товариша. Звісно, краще дружити з красенем, ніж Бо'зна з ким! Гордий птах ніколи не зрадить! Він може віддати перевагу свободі й відлетіти, але не зрадить!
Ми йдемо полем поблизу Києва, яке ще кілька років тому було роздільною смугою між столицею і селом. Через близькість до міських жителів, що мешкали за окружною дорогою у багатоповерхових панельних комірках, тут ніколи нічого не сіяли. Всім було зрозуміло, що трудова біднота гордо поіменована пролетарською владою “советский народ”, всеодно розкраде практично весь врожай.
Без особливого сорому протягом десятиліть царі природи, що мешкали поряд у великому місті, звозили будівельне сміття на пустуюче поле. Його краї були завалені цеглою, уламками бракованих залізобетонних плит, скаліченими придорожніми стовпами та іншими витворами техногенного суспільства. Згодом цю захаращену територію у кілька десятків гектарів заселили сірі куріпки, зайці та інші мешканці сусідніх перелісків, ярів і полів. Важко собі уявити краще місце для їх безпечного життя без лисів та мисливців з багатозарядною вогнепальною зброєю. Кожному, хто обирав це місце для передвечірніх прогулянок чи вигулу собаки, обов’язково випадало не раз побачити косоокого вуханя, на якого мало не наступав декоративний песик, чи здригнутися від гучного лопотіння зграї куріпок, яка зненацька злітала майже перед самим обличчям. Безтурботне життя райської оази порушували лише повелителі пернатих хижаків.
Ось вони несуть їх на шкіряних рукавицях, готових у будь-яку мить злетіти навздогін жертві, щоб здобути собі життєво необхідний харч, а господарю подарувати хвилини азартного вболівання і захвату від видовища, котре вже протягом кількох тисячоліть невимовно радує серця мисливців. Вряди-годи вони з’являються сюди нагадати мешканцям чарівного поля, що життя – це боротьба.
...далі буде.


Те, що тебе не вбило - зробило тебе сильнішим! Але воно обов"язково спробує знову...
 
AgronomДата: Суббота, 02.01.2010, 15:53 | Сообщение # 3
Лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 47
Награды: 2
Репутация: 2
Замечания: 0%
Статус: нет на сайте
Продовження.

...Тутешня популяція куріпок збільшилася до розмірів, які перевищували природні можливості середовища їх прогодувати і дати схованку. Свідчення тому – добуті екземпляри куріпок, що мають ознаки патологічних змін оперення та лап. Власне, це й стало причиною того, що яструб чи сокіл зміг їх наздогнати. Здорові в усіх відношеннях птахи та зайці майже ніколи не стають здобиччю ловецьких птахів. Це закономірність природи. Нежиттєздатний має загинути, а не передавати нащадкам генетично успадковані чи набуті патології.
Якщо порівняти соколині лови та полювання з рушницею, то другий спосіб у дуже малій мірі здатен регулювати якісні характеристики популяції. Рушниця лише вбиває все, що потрапляє під приціл, але ніколи не регулює. Вона без розбору знищує і генетичних калік, і здорові особини. За допомогою рушниці можна зменшити кількість дичини, але аж ніяк не сприяти підвищенню її життєздатності.
Що ж стосується полювання з хижими птахами, то тут можна впевнено сказати, що даний вид мисливства безумовно сприяє поліпшенню структури популяції, її оздоровленню через спрямований відбір неповноцінних. Дужих, здатних до швидкого руху тварин і птахів хижак не може ні наздогнати, ані зреагувати на їх вправні маневри при втечі.
Сонце виглядало з-за сірих хмар. Але дощу не повинно бути. У височині зграї ластівок промишляли комашнею. Ми вчотирьох ланцюгом рухалися через високі бур’яни у напрямку села, час від часу перегукуючись між собою.
Ближче кількасот метрів до перших хат соколярі намагаються не наближатися. Спів півнів і сокотання курей можуть стати причиною неприємних хвилини і перспектив розплачуватись за незаплановану домашню здобич. І хоч таке ставалося рідко, але нашим яструбам іноді вдавалося закогтити, як правило, якщо вірити вбитим горем господарям, найкращих, найпородистіших, а відтак і найдорожчих. За ціну однієї такої курки на базарі можна придбати аж три, але господарі добре знають, як треба торгуватись і впадати в розпач з приводу невиправної втрати. Вони також знають, що отримають гроші, лише повернувши хижого птаха в цілості, живим-здоровим, разом із забитою куркою. Нічого не вдієш - такі склалися правила!
Отже, наш шлях пролягав спочатку в бік села, а потім круто вліво до дороги. Цього разу, ніби відчуваючи можливість напуску, йшли мовчки. Через десяток кроків сподівання виправдались. Яструбиха Віталія різко присіла на руці, узрівши зайця за кілька метрів збоку в траві. Соколяр зреагував миттєво і вивільнив опутці. Птах це відчув, зірвався з руки і різко шугонув у бік озера, відрізаючи вухатому шлях до високих сухих стебел бур’яну. Тому нічого не лишалось, як кинутись у інший бік в надії на раптовий спринтерський відрив. Але птах легко вгадав напрям руху. Двома потужними змахами самка набрала швидкість, за кілька метрів наздогнала і вхопила хитруна.
Немов норовистий кінь, нахабно осідланий пернатим вершником, заєць стрибнув убік, раптово зупинився, а потім стрімко зірвався з місця в надії скинути з себе страшного нападника. Та яструбиха вже встигла міцно перехопити його тіло обома лапами. Потужними стрибками заєць намагався закинути задні ноги супроти нападниці. Це йому не вдалось, але був ще один шанс на порятунок – покотитися по траві і підім’яти хижака під себе: якщо птах ослабить тиск кігтів, тоді вдасться зробити потужний скид убік і вирватися з болючих обійм. З гучним шурхотом клубок напружених м’язів прокотився у сухих бур’янах, але хватка була “по місцю” – птах тримав зайця однією лапою за верх голови, а другою за тулуб. Кігті глибоко вп’ялися в тіло і пухнастий трофей забився у безсилих потугах. Усі швидко підбігли до місця боротьби, де в безнадійних спробах звільнитися кричав і борсався рудувато-сірий довговухий цьогорічок. Яструбиха розставила крила й почергово міцно зчавлювала кігті то однієї, то другої лапи. Такими рухами самка намагалась перешкодити борсанню впійманого звіряти – вона вже мала досвід боротьби з кількома молодими зайцями, отже поводилась, як і належить досвідченому мисливцю, тобто вправно і без зайвих метушливих рухів.
Для соколяра в цій ситуації важливим завданням є якомога швидше вивільнити здобич з лап свого пернатого напарника. Зробити це не завжди так просто, як може здатись. Голодний птах міцно тримає зайця, який обов’язково втече, тільки-но звільниться від кігтів птаха. Втримати його непросто та ще й небезпечно. Удар його задніх лап є досить сильним і підступним. І той з мисливців, хто цього не знає, може бути жорстоко покараний. Птах цього не відає, але в його генетичній пам’яті обов’язково закарбована така інформація. Борючись із зайцем, він інстинктивно уникає позиції, при якій може отримати удар, небезпечний не лише для птаха, а й для такого великого хижака, як лисиця! А тому яструб не повинен потрапляти в ризиковану ситуацію. Щоб запобігти цьому, Віталій зв’язує зайцю задні ноги, а перед очима яструбихи з’являється тушка голуба. З цього часу бажано, щоб птах більше не бачив під собою зайця, бо намагатиметься почати його ощипувати. Через це, від нього закривають жертву, наблизивши звичну їжу майже до самих очей і скоротивши тим самим кут зору.
Птах відриває і жадібно ковтає перші шматки голубиного м’яса. Мисливський азарт змінюється вимогою організму поглинати їжу. Віталій притуляє апетитного голуба до голови яструба настільки близько, що потроху зіштовхує птаха з зайця, і він ослаблює кігті. Щоб мати змогу зручно клювати м’ясо, він вимушений задкувати від здобичі, яку все ще намагається втримати у своїх лапах.
М’ясо тримає рука в рукавиці. Її вигляд для ловецького птаха є сигналом до їжі. З сивої давнини у всіх соколярських школах світу процес підготовки ловецького яструба грунтувався на важливому постулаті: рукавиця – "щедра десниця, що обдаровує"! Вона втамовує голод, спрагу, дає силу жити. У свідомості ловецького птаха на рівні рефлексу, рукавиця є місцем задоволення однієї з найважливіших життєвих потреб – харчової.
Поглинаючи м’ясо голуба, птах відпускає зайця однією лапою, щоб поставити її на рукавицю. Однак другою лапою ловець інстинктивно ще тримає свою здобич. Але й її він відпустить заради того, щоб стати обома лапами на руку свого господаря і розпочати своє маленьке свято наповнення шлунку впевнено і у зручній позі.
Так звично, так правильно, так було і так буде завжди, адже птах ловить для себе, і соколяреві треба мати відповідний такт, щоб майстерно підмінити здобич.
Сонце встигло спуститися майже до краю неба. Піднявся легкий вітерець. Він колише верхівки високого сухого бур’яну. Там серед трави сидять куріпки. Вони, як кажуть мисливці, “міцно сидять” і злітають, тільки коли підійти до них майже впритул – за метр, а то й ближче. Щоб їх підняти без лягавого собаки, треба довго топтати поле.
Ці чудові птахи злітають завжди несподівано, гучно б’ючи крилами. Тільки-но вони вихопляться перед очима, ніби з-під землі і з’являться над травою – настає час пернатого ловця, і він зривається з руки у стрімкому польоті. Це його радість, це його здобич! Це також і наш час для споглядання боротьби, бо цієї миті ми втішаємося іскристим вибухом природньої енергії, котру хижак витрачає на перслідування, а жертва на порятування свого життя втечею.
Мабуть, у цьому мало моралі і доброти. У стрімкій погоні лише сувора правда життя і первинна краса природи.
М.Рудь. «Полювання та Риболовля» №4 2008рік.


Те, що тебе не вбило - зробило тебе сильнішим! Але воно обов"язково спробує знову...
 
AgronomДата: Воскресенье, 03.01.2010, 23:11 | Сообщение # 4
Лейтенант
Группа: Модераторы
Сообщений: 47
Награды: 2
Репутация: 2
Замечания: 0%
Статус: нет на сайте
А тут можна подивитись як це виглядає!



Те, що тебе не вбило - зробило тебе сильнішим! Але воно обов"язково спробує знову...
 
Форум поселка » форум » Охота и рыбалка » ФАЛЬКОНЕРСТВО (Все, все, все!)
Страница 1 из 11
Поиск:

Сайт п. Сарата
Расскажите о нас
Мастер рип
Все права на сайт защищены, принадлежат их законному владельцу и охраняются законодательством Украины.

Большая часть материалов созданы владельцем сайта.
Дорогие конкуренты! Копирование контента, размещенного на сайте и использование его в коммерческих целях будет расценено как воровство. Последствия гарантируем.

ViDiS © 2008-2017