15 жовтня в Саратському районному історико-краєзнавчому музеї відбулась зустріч із місцевою поетесою Тетяною Романець.

Тетяна Андріївна Романець народилась в селищі Сарата в січні 1953 року.

Закінчила Саратську середню школу, потім - економічний факультет Одеського технологічного інституту харчової промисловості. Працювала за фахом: спочатку в Білорусі, а потім, з 1976 року в Саратській Райспоживспілці – економістом, а з 1979 року очолювала економічну службу споживчої кооперації району. Зараз на пенсії.

Вірші Тетяна  Андріївна пробувала писати в шкільні роки, а потім, з 2008 року по цей час, - дуже активно. Пише на російській, та рідній, українській мові.

Учасники зустрічі з великою увагою і насолодою слухали вірші Тетяни Андріївни. Їх у неї дуже багато. Випущений один збірник поезій, а матеріалів вистачить ще на дві збірки.

Поезія Тетяни Романець сповнена життєстверджуючою енергією, любов’ю до Землі, Природи, Людини. Тетяна Андріївна має хист помічати в буденних речах поезію, а в звичайних людях, які живуть поруч із нами, - світле, добре. У неї є багато віршів присвячених рідним та близьким людям – своїм дітям, чоловіку, улюбленим братам, яких у Тетяни Андріївни - три, невісткам, співробітникам, друзям. На всі події в житті, які торкають душу поетеси - у неї заходяться віршовані рядки: це війна, горе, радість, тяжка праця людей та їх мрії, – все це є в поезії Тетяни Романець..

Описати поезію неможливо, її треба слухати:

Любовь нужно дарить!

Чтоб получить любовь,

Ее нужно дарить!

Чтоб получить плоды,

Сады нужно садить.

Чтобы иметь дитя,

Его нужно зачать.

И в мир большой ведя,

О Боге вспоминать.

Забота и тепло

Пробьет ростки добра.

И на душе светло,

Не нужно серебра.

Чтоб получить любовь,

Ее нужно дарить

И в жилах течет кровь,

Когда ты хочешь жить

Когда ты хочешь жить

Ты все преодолеешь.

И жизнь нужно любить:

Разжечь огонь, что тлеет.

….

Хорошие слова

Хорошие слова

Не бойтесь говорить.

Ведь с ними раза в два

Мы дольше можем жить.

С ними любить легко

И мир легко увидеть,

Подняться высоко.

Ними нельзя обидеть

…

Й тому щоб усі раділи.

Листя падає до долу,

Бо на дворі листопад.

Дякувати Сонця колу

І лозі, де виноград

Набирає сік чарівний

Як нектар солодкий він.

І земля наша – царівна

Хай залишиться на вік.

Хай на вік лишиться людям

Водограїв шум дзвінкий.

Так було і хай так буде!!

Хай лишиться на віки

Нашим дітям і онукам

Чисті ріки і моря.

Зеленіють нехай луки.

Ранком хай пала зоря.

Буде чистим хай повітря

В полі, в лісі і в гаю.

Хай лунає лунко пісня

В допомогу солов’ю.

Хай живуть щасливо люди

І діток своїх ростять.

Хай так буде, хай так буде!

Буде більше хай малят.

У майбутньому Країна

Щоб жила і процвітала,

Вода Землю напоїла,

Щоб вона щедріша стала.

На весні щоб все буяло,

Зеленіло і цвіло.

Взимку ковдра накривала

Снігу,білим щоб було

Влітку стиглої пшениці

У степу поля жовтіли.

І дівчата білолиці

Мали все,що захотіли.

Восени щоб все зібрали

Те, що навесні садили.

І Землицю щоб зорали,

Й тому щоб усі раділи!!!

Із захопленням, присутні на зустрічі, слухали поезію. В залі, від тих рядків ставало тепліше,- у жінок часто проблискувала сльоза. Звучали оплески. Свої думки про почуте висловлювали С.І.Іванченко, В.П.Плохотнюк, Л.О.Коваль, В.І.Скалозуб, працівники Саратської районної бібліотеки - В.П.Парфута та Т.П.Рубаха, С.Т. Іскендерова та інші.

Вірші про війну сколихнули спогади. Присутні мовчанням пом’янули про О.В.Рогізного, загиблого в Афганістані (в цей день минуло 32 роки із дня коли його не стало), мати якого – Марія Гнатівна пригостила за сина солодощами.

З великою повагою розповіли про Тетяну її друзі і перші слухачі: родина Сейз – Валентина Петрівна та Дмитро Іванович.

Зустріч була незабутньою, тому що всі присутні торкнулись прекрасного і вічного – поезії! Щиро дякуємо Тетяні Романець та бажаємо їй творчих успіхів та міцного здоров’я. Любов Клим – методист –завідувач Саратського районного історико-краєзнавчого музею.