До 100-річчя Української революції (1917-1921 рр.), на увічнення пам’яті її героїв, та з метою знайомства широких кіл населення Одещини і гостей з тією доленосною добою, Одеський історико-краєзнавчий музей презентує проект, що висвітлює перебіг революційних подій у Причорноморському регіоні, як відлуння всеукраїнського, загальноєвропейського процесів.

Руйнація імперій, знекровлених у 1 світовій війні, 1914-1918 рр., відкрила шлях багатьом народам до відродження державності та здобуття незалежності.
Після опублікування Маніфесту про зречення престолу Миколи ІІ, по всій країні прокотилися революційні маніфестації, лунали вимоги національного відродження. В перші дні березня 1917 р. в Києві постала Українська Центральна Рада – політичний блок, що згодом був трансформований у представницький орган нації.

Події кінця 1917 р.: більшовицький переворот у Петрограді, проголошення у відповідь незалежності Української народної республіки у Києві, та створення радянської Української Народної Республіки у Харкові, показали, що час парламентських ілюзій і коаліційних угод скінчився і передвіщали збройне протистояння, зокрема на Півдні України.
Лідер иукраїнського національно-визвольного руху в Одесі і у всьому Причорномор’ї, піднявши жовто-блакитні та синьо-жовті прапори, задля збереження спокою, запобігання хаосу не відмовлялися від співпраці з іншими політичними силами. Проте державницьке будівництво Центральної Ради зустрічало супротив як Тимчасового уряду Росії, так і більшовизованих Рад.
У січневих боях 1918 р. в Одесі, більшовикам вдалося перемогти, та диктатура комісарів, з утворенням «вільного міста», запровадженням «одеських грошей», була недовго. На Україну, після укладання сепаратної Брестської угоди, посунули німецькі та австро-угорські війська. Їх генералітет, формально визнавши гетьмана П. Скоропадського, відверто грабував країну, вивозячи через Одесу хліб на захоплених судах. Тому намагання гетьманських урядовців у Одесі і краї навести лад в економіці, сприяти культурному життю, виявилися марними. У Причорномор’ї, як і по всій Україні міцні в опір окупантам, поширювався повстанський рух на селі, у містах активізувалося більшовицьке підпілля. Капітуляція Німеччини та Австро-Угорщини перед країнами Антанти, обумовили падіння Гетьманату та відновлення влади Української Народної Республіки. Але командування англо-французьких військ, що висадилися у Одесі наприкінці 1918 р., своїм маневруванням між «білими» та «жовто-блакитними», фактично сприяло перемозі «червоних». Більшовицька влада закріпилася у місті у лютому 1920 року.

Українська Революція 1917-1921 р.р. завершувалась. Одещина вступила у новий етап боротьби українського народу за незалежну соборну державу.
У ті роки яскраво проявили себе особистості, чиєжиття і діяльність пов’язані з нашим краєм. Працюючи на відповідальних посадах, знаходячись у гущі боїв, потерпаючи від голоду, холоду, хвороб, розгулу злодіїв, наражаючись на брутальність «білих» та гинучи від терору «червоних», вони своєю жертовністю надихнули нові покоління учасників визвольних змагань. Це М. Омелянович-Павленко, С. Шелухин, В. Голубович, В. Чехівський, В. Змієнко, І. Луценко, П. Климович, Ю. Фесенко, В. Боровик, Б. Комаров, І. Липа, Й. Пшонник, С. Заболотний, А. Гулий-Гуленко та інші. 

21 листопада, в районному істрико-краєзнавчому музеї відбулась презентація пересувної виставки «Нам пора для України жить!», що триватиме в нашому районі до 1 грудня 2017р. Про виставку присутнім розповіла завідуюча музеєм Клим Л.М. Яскравим доповненням презентації виставки був детальний огляд літератури, присвяченій 100-й річниці української революції, що є в Саратській районній бібліотеці. Огляд провела бібліограф - Рубаха Т.П.