Кривиденко Максим Ігорович. Народився 30 вересня 1994 р. в смт Сарата Саратського району Одеської області.

Навчався та закінчив середню школу у рідному селищі. Вчитель Максима Іван Дудуш згадує, що хлопець дуже захоплювався історією, та ще зі школи мріяв стати військовим. У 2012 р. він екстерном здав випускні екзамени, щоб встигнути на весняний призов. У 2012-2013 р. р. проходив строкову службу у лавах Збройних Сил України.

Після повернення із армії восени 2013 р. приєднався до акцій протесту у Київі, які згодом переросли у Революцію Гідності. Був активним учасником Євромайдану.

У березні 2014 р. відправився в АР Крим, щоб допомогти українським військовим та проукраїнським патріотам. Попав у полон. Утримувався у Симферополі у приміщенні місцевого військкомату. Саме в цей же час там в полоні знаходилися й представники “Автомайдану” Сергій Супрун та Наталя Лук’янченко. Охороняли полонених представники ГУР РФ на чолі із Ігорем Безлером (у майбутньому – ватажком терористів на Донбасі). Над Максимом знущалися у полоні найбільше через те, що знайшли на його сторінці у соціальній мережі дописи та фотографії часів Євромайдану. Його використовували як живу мішень для тренування стрільби із травматичної зброї, ноги були прострілені багато разів.

20 березня 2014 р. Максима вдалося звільнити, і разом з іншими полоненими (Олексій Гриценко, Анатолій Ковальськиий, Михайло Вдовиченко, Сергій Супрун, Юрій Шевченко) він повернувся до материкової України.

По поверненні, вже у квітні 2014 року за мобілізацією пішов виконувати свій військовий обов’язок у складі 28 – ї окремої механізованої бригади. Як стрілець, снайпер пройшов найгарячіші точки боїв 2014-2015 р. р., в яких приймала участь його бригада. Після демобілізацій одразу підписав конктракт на проходження військової служби у 18-му батальйоні 28-ї окремої механізованої бригади. З літа 2017 р. у складі 2-ї роти захищав територіальну цілісність та державний суверенітет України на території Донецької області.

9 вересня 2017 р. близько 22:00 години в районі селища Красногорівка Мар’їнського району Донецької області українські позиції були обстріляні 82-мм мінами. Максим та його побратим отримали осколкові поранення. На жаль, рани бійця віявилися занадто важкими і дорогою до лікарні він помер.

Загибель Максима Кривиденко стала величезною втратою не тільки для його рідних та близьких – батьків, брата, трьох сестер (із сестрою Людмилою вони були двійнята) та коханої дівчини, проститися із Героєм прийшло багато людей.

Місцевий поет Артем Кулеша присвятив Максиму вірші:

Кривиденко Максим,

Український Герой…

Він наш з вами земляк,

Патріот був ще той.

Та сьогодні в ночі,

Під обстрілами мін,

Він загинув нажаль –

Кривиденко Максим…

Він пройшов весь Майдан,

Також їздив у Крим…

Український Герой –

Сум у серці за ним.

Нехай душу твою,

Господь прийме у рай.

Тобі низький уклін,

З миром ти спочивай!

Плаче земля, за сином своїм

Плаче Сарата за братом

Він був героєм у серці й житті

Був найріднішим для тата

Плаче і мати, плачуть усі

Плаче і небо похмуре

Він є герой, герої святі

Їх пам’ятать завжди будем

Ти наш герой, вдячні тобі

Вдячні усі тобі люди

Пухом земля, райські сади

Серце болить, щимить в груди

В душах у нас,зараз печаль

Втрата їх тяжкая студе!!!

Поховали Максима Кривиденко 12 вересня 2017 р. у рідному селищі Сарата. У Саратсткому районі дні 11 та 12 вересня були об’явлені днями жалоби за загиблим Героєм.