У ці дні разом з Європою та світом, ми відзначаємо День пам'яті та примирення і вшановуємо мужність і відданість тих, хто 71 рік тому здобував перемогу антигітлерівської коаліції у Другій світовій війні.

До Дня пам’яті та примирення і Дня Перемоги, 5 травня 2016 року відбулась година вшанування «Час не має влади над пам’яттю», організована  Саратською районною бібліотекою та районним історико-краєзнавчим музеєм.

На заході були присутні : Прокоф’єв Олексій Юхимович – учасник бойових дій, ветерани війни, трудового фронту, діти війни, учасники хору ветеранів, громадськість. Учасники зустрічі прийшли із світлинами своїх рідних та близьких,  які приймали участь, або постраждали в часи другої світової війни.

Ми в неоплатному  боргу перед синами і дочками України, юність яких жорстоко обірвала війна. Низько вклоняємося подвигу тих, хто ціною власного життя, проявляючи нечуваний героїзм, сміливість та відвагу, зуміли врятувати світ від нацистського поневолення.

Сьогодні ми згадуємо наших героїв-земляків, які поклали життя  в цій війні. Книга пам’яті загиблих мешканців Саратського району займає майже 200 сторінок!  дрібним друком! – це 2812 загиблих. Тих, хто залишив вдів і сиріт, хто не доглядів своїх батьків, хто не народив своїх дітей! Всі вони виконали свій солдатський і громадянський обов’язок. Вони боронили свою землю. В 1941 році по призову із нашого району було відправлено на фронт більше 500 чоловік, в 1944 році - більше 3 тисяч . Всього воювали 4232 мешканця Саратщини. Не повернулись додому 2612, із низ – 1855 загинули в боях,  946- пропали  безвісти, 11 померли в шпиталях.

Під час оборони району в 1941 році і визволення в 1944 році загинуло 153 воїна радянської армії. Загиблі покояться в п’яти братських могилах  та восьми окремих похованнях. Народ шанує пам'ять загиблих. У всіх селах району є пам’ятники або меморіальні дошки.

Повернулись із війни живими  2640  наших земляків. Час  бере своє. Зараз в районі живих із них залишилось 11 чоловік. В Сараті ми із вдячністю, гордістю і  повагою вітаємо ветеранів: Прокоф’єва Олексія Юхимовича, Сочинського Зіновія Васильовича, Третьякова Олександра Сергійовича. Ветерани, що повернулись із тієї страшної війни живими – своєю працею, життєлюбством і прикладом свого життя виховали покоління людей, які і мислити не могли категоріями «війни»

Дуже проникливо виступив хор ветеранів Саратського районного будинку культури (музичний керівник - Костов М.М., хормейстер – Яровенко С.М.). Пісні «Степом-степом» та «Виростеш ти сину» торкнулися сердець присутніх, нагадали про війну, про рідних та знайомих, які пережили це лихо.

Тепло зустріли Олексія Юхимовича Прокоф’єва - учасника бойових дій, Героя війни - кавалера чотирьох медалей «За отвагу», прекрасну людину і гордість України! Свою 91 весну зустрів ветеран: розповідь його сповнена мудрості, досвіду  і дуже повчальна для сучасників.

Тетяна Андріївна Романець розповіла про батька Андрія Йосиповича Романця та свекра Гаврила Гавриловича  Романця – учасників бойових дій, та прочитала власні зворушливі вірші про війну.

Також принесли фотографії  своїх батьків та рідних -  учасників війни і розповіли про них Клочко О.Г., Цуркан Л.І., Мільохін М.М., Сочинська Л.О., Грунт Г.М., Клим Л.М., Скалозуб В.І., Чухно Ю.О. Історії про рідних, які повернулись і не повернулись із війни наповнили залу атмосферою гордості і причетності кожного до давніх подій.

Для нашого району друга світова війна почалася  червні-липні 1940 року, згідно із пактом Молотова-Риббентропа. Тоді червона армія фактично без бою зайняла Бессарабію, Західну Буковину, Естонію, Латвію і частину Литви. Після проведених «виборів», вони 21-22 липня перетворились в радянські республіки.

Першими постраждали німці Бессарабії, в тому числі і мешканці Сарати,  яких  примусово виселили. Це більше ста  тисяч етнічних німців, які залишили після себе близько 60 квітучих поселень, 11,5 тисяч будинків, розвинуту промисловість та сільськогосподарську інфраструктуру.

На  окупованих територіях радянська влада  проводить масові репрессії. В Саратському районі така доля була у сотен людей: родини Ніколових, Стафідовых, Домущи із с. Кулевча, Янєвих із с. Зоря  Жбанковых із Сергіївки  та інших. Всього, до 1947 року, тільки із Ізмаільської області було депортовано  більше 90 тисяч людей.

Трагедія спіткала в 1941 році євреїв та ромів Бессарабії, яких масово розстрілювали, і про цих людей  ми не можемо забувати в день пам’яті та примирення.

Сьогодні кривава військова агресія на сході країни знову затьмарила наше небо, ледь не щодня забираючи життя найкращих українських воїнів. Титанічна битва нашого народу за перемогу триває. Саме подвиг ветеранів Другої Світової війни надихає сучасних героїв до нових героїчних вчинків. Адже завдячуючи їм, ми маємо яскравий приклад незламності духу, сили волі та того, як сильно потрібно любити свою Україну, аби подолати ворога та вибороти перемогу.  

Вічна пам'ять загиблим, честь і слава живим героям!  

Любов Клим – методист-завідувач Саратського районного історико-краєзнавчого музею