Сьогодні під терміном « Голокост» розуміють масове знищення різних соціальних та етнічних груп під час існування нацистської Німеччини.

 Довідка :  З моменту закінчення Першої світової війни і до 1940 року, коли Бессарабія входила до складу Румунії, в ній проживало 200000 євреїв.  У червні 1940 року Радянський Союз , згідно радянсько- німецького пакту , приєднав Бессарабію до своєї території . Коли в червні 1941 року Німеччина вторглася в Радянський Союз , Бессарабія була передана союзнику Німеччини, Румунії . Румунський диктатор Іон Антонеску негайно закликав до "очищення " Бессарабії. Здійснення цього призову на практиці вилилося в масове знищення євреїв, які проживали в селах, і до концентрації міських євреїв у гетто. Румунська поліція і солдати брали безпосередню участь у винищуванні бессарабського єврейства. У серпні 1941 року румунські та німецькі власті приступили до створення гетто і таборів для євреїв , що залишалися на території Бессарабії. На початку вересня 1941 року на території Бессарабії все ще залишалося 64 176 євреїв. До кінця того ж місяця - 43397 . ( Тільки за серпень - вересень 1941 року в Акермані було розстріляно 4000 євреїв , їх зігнали в будівлю синагоги ремісників на Ізмаїльської , звідти їх повели до каменоломні , змусили вирити для себе яму - і розстріляли ) .  Решта 20000 були депортовані разом з євреями Буковини до Трансністрії , район, географічно відноситься до України і підпорядкований румунським властям . Згодом майже всі з залишалися на території Бессарабії 43000 євреїв були також депортовані в Трансністрію .25000 з них загинули в процесі депортації : румунська влада протягом цілого місяця перекидали людей з місця на місце , не переслідуючи ніякої іншої мети, крім як заморити таким чином якомога більше євреїв. Тих, хто не витримував нелюдського режиму цих переміщень , румунські охоронці розстрілювали на місці. Ті ж, хто в підсумку дістався до Трансністрії , також були вбиті або використані для примусових робіт . До травня 1942 року в Бессарабії залишалося лише 227 євреїв. Про події того часу в Саратському районі мало документальних свідчень .Скільки євреїв проживало до війни на території району, сказати складно. Вдалося знайти уривчасті статистичні дані, які дають уявлення про це. З наявних даних, в Аккерманскогом повіті , до складу якого входили території на яких ми з вами проживаємо тепер , в 1897 році проживало всього - 236989 душ, з них євреїв 6707 ( 2,8 %) селище Сарата , за переписом 1930 року- +2661 житель , німці -1948 ( 73,2 %), 316 євреїв ( 11,8 %), с.Барамча ( Миколаївка-Новоросійська ) За переписом 1897 р - всього жителів +2718 , з яких євреїв 980 ( 36 %), православних 1707. Існували : дві синагоги - «велика» з 1844 р , «нова» з 1890 р , в яких богослужіння відбувалося по хасидському ритуалу , (малася тора , якій нараховувалося сто років ) ( « Населення місця Російської імперії» ; «Восход» , 1905, № 44-45 , стор . 59-60 )

Саратському районному історико-краєзнавчому музею вдалося зібрати імена наших земляків єврейської національності , які були безвинно вбиті в 1941 році. Ці матеріали були опубліковані в січня 2015 року в газеті «Радянська новь ». Я лише нагадаю, що тоді були опубліковані встановлені імена 3 -х жителів Сарати , 81 жителя с. Миколаївка-Новоросійська ( Байрамча ), з них - 20 дітей до 16 років , 4 -х мешканців с. Зоря ( Камчик ) . У цьому матеріалі я розповім про трагічну долю жителів Сарати , учасників Великої вітчизняної війни, шанованих людей , які добре відомі старшому поколінню жителів нашого селища , зараз їх вже немає.

Бень Михайло (Мойсей ) Абрамович - 1911 рр року народження , воював з 1941 по 1945 рік у полку зв'язку , нагороджений 14 урядовими нагородами , служив в армії до 1957 року , потім працював у Сараті на ливарному заводі , МІЖРАЙБАЗА . У Мойсея Абрамовича в 1941 році в м Радомишль Житомирської області були розстріляні фашистами батько і мати (див. фото ).